Історично поняття логарифма розвинулось на основі порівняння арифметичної і геометричної прогресій. Ця ідея зустрічається ще в творі Архімеда «Псамміт» («Про число піщинок»). Вона могла бути зародком майбутньої ідеї логарифма, але пізніше була втрачена. Лише в епоху Відродження вона знову виникає і розвивається в сучасне поняття логарифма.
У зв’язку з бурхливим розвитком астрономії і мореплавства в XV—XVI ст. виникла потреба вдосконалити обчислювальний апарат, що сприяло винайденню логарифмічних таблиць, які й були складені шотландським математиком Непером (1550—1617), англійським математикомБрігсом (1556—1630) і швейцарським математиком Бюргі (1552—1632). Вони склали ці таблиці незалежно один від одного, що свідчить про велику потребу в них. Обчислювальна робота по складанню перших таблиць логарифмів потребувала дуже великої праці і часу та зайняла десятки років. Тепер, коли є комп’ютери, таку роботу можна виконати в короткий строк.
Сучасний виклад теорії логарифмів уперше було здійснено славнозвісним петербурзьким математиком Л. Ейлером (1707—1783). Ейлер ввів терміни «основа логарифмів», «мантиса», його теорія логарифмів майже без змін викладена в сучасних підручниках. Термін «характеристика логарифма» був введений у науку Брігсом, а терміни «модуль переходу», «натуральні логарифми» належать математикові М. Меркатору (1620—1687).
Комментариев нет:
Отправить комментарий